Скажи чому, мов лебеді у даль,
Летять роки за обрій біло-синій.
Скажи чому в душі моїй печаль.
Для щастя треба що людині?
Життя у скроні сивину впліта,
Тягар буденний в душу поселився.
І моя юність в далі відліта,
А я сповна ще нею не напився.
Нехай летить, її я відпущу.
У дні осінні гордо покрокую.
Дайте напитись щастя, мов дощу.
Я на весні ще може заквітую.
Летіть-летіть мої весняні дні,
Не до снаги мені з вами зрівнятись.
Багато щастя буде на землі,
Мені ж із осінню повік кохатись.
Мудрість не знайдеш, як не поживеш.
Життя дороги не такі тернисті.
Щось може втратиш, ну а щось знайдеш.
Дні то похмурі, то джерельно-чисті.
Коханим будеш, а кохати – ні.
Чи навпаки любитимеш без тями.
Можливо, знайдеш щастя на землі,
А може ти повік самотнім станеш.
Tell me why, like a swan in the distance,
Years fly over the horizon white and blue.
Tell me why in my soul my sadness.
For happiness, what does a person need?
Life in the temple of gray hair is woven,
The burden of everyday life settled in.
And my youth is further cast,
And I was completely drunk with it.
Let it fly, I'll let it go.
In the days of autumn I proudly walk.
Give yourself a drink of happiness like rain.
I can still bloom in the spring.
Fly-fly my spring days,
It is not necessary for me to compare with you.
There will be a lot of happiness on earth,
I have always been in love with autumn.
You will not find wisdom when you do not live.
Road life is not so thorny.
You may lose something, but you will find something.
The days are gloomy, they are spring-clear.
You will be loved and you will not.
Will you love without the contrary.
You may find happiness on earth,
Or maybe you will become lonely forever.