У паралельних тонких світах
усі долоні прибиті на цвях
І повно амфор
в яких не вино
а кров
Захочеш пити – бий без зайвих промов
Не відкидають силуети тіней
В книжках немає змісту – безліч ідей
Із присмеркових зон ніхто не втече живим
Це як дивитися на сонце крізь дим
Тут пахне м’ятою ранковий туман
Останні люди звуться Єва й Адам
І наречені визирають з криниць вночі
самотніх пілігримів шукаючи
Путівники в руках тримають мерці -
по них у сутінках знаходять кінці
А зниклі без вісти складають карти доріг
й дарують всім
хто ступив за поріг
Всім подорожнім не треба Валгалл
На путь в нікуди їх ніхто не штовхав
І ти одного разу потрапиш сюди
втопивши у бетоні сірі сліди
In parallel thin worlds
all the palms nailed to the nail
And full amphora
in which there is no wine
but blood
Want to drink - beat without any extra speeches
Do not throw silhouettes of shadows
The books do not have content - many ideas
From the twilight zones nobody will escape alive
It's like looking at the sun through the smoke
It smells minty morning fog
The last people are called Eve and Adam
And the grooms look out of the wells at night
lonely pilgrims looking for
Travel guides are held by the dead -
on them at the dusk are the ends
And missing roads are road maps
and give it to all
who stepped over the threshold
All travelers need not Valhall
On the way to nowhere, nobody pushed them
And you will get here once
dipping gray traces of concrete