Lyrics T.I.M.E. - Місто
Views
32
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference T.I.M.E. - Місто, and also a translation of a song with a video or clip.
1:
Ніхто не знає, що таке місто із середини,
Там, де із якості все в кількість переведено.
Воно породжує радість і чиюсь тугу,
Хоча для когось місто вже стало другом.
Тут час давно летить на швидкості турбо,
І людей затягує цей вічний урбан:
Вулиці, площі, квартали і райони,
Щодня знаходячи для себе щось знайоме.
Мені здається, що кожен цей проспект
Нескінченний, як недописаний конспект,
Наші артерії, якими не тече кров,
Вони несуть у собі жорстокість і любов.
І ці будинки, дуже схожі на коробки,
І потік машин, що перетвориться в пробку.
Кафе, магазини, клуби, офіси, школи -
Все давно буденне і сіре навколо.
Приспів:
Я пишу для міста цей новий лист,
І хай комусь тяжко побачити зміст,
Я кажу це із таким болем,
В його руках вже давно моя воля. (X2)
2:
Місце, де я живу, і близько не мегаполіс,
Порівняно із ним - це протилежний полюс,
І хай населення - тільки пару сотень тисяч,
У кожного в думках - якась уявна вись.
Тут є різниця між тим, хто тільки купує
І тим, хто цінує - разом із ним іду я,
хтось ненормальний, а хтось неформал,
Хтось підіймається, фальшуючи номінал,
А я частинка, атом, хоч не такий, як всі,
Серед кам'яних джунглів хожу по росі,
Знаходячи на вулицях сюжети і натхнення,
Пишу про те, що бачу вранці, ввечері і вдень.
Хочу звідси бігти, але не бачу вихід,
Якщо робиш голосно - краще бути тихим.
І є сумніви, що з бур'яна буде квітка,
Для мене місто - це вже невидима клітка.
Приспів:
Я пишу для міста цей новий лист,
І хай комусь тяжко побачити зміст,
Я кажу це із таким болем,
В його руках вже давно моя воля. (X4)
Ніхто не знає, що таке місто із середини,
Там, де із якості все в кількість переведено.
Воно породжує радість і чиюсь тугу,
Хоча для когось місто вже стало другом.
Тут час давно летить на швидкості турбо,
І людей затягує цей вічний урбан:
Вулиці, площі, квартали і райони,
Щодня знаходячи для себе щось знайоме.
Мені здається, що кожен цей проспект
Нескінченний, як недописаний конспект,
Наші артерії, якими не тече кров,
Вони несуть у собі жорстокість і любов.
І ці будинки, дуже схожі на коробки,
І потік машин, що перетвориться в пробку.
Кафе, магазини, клуби, офіси, школи -
Все давно буденне і сіре навколо.
Приспів:
Я пишу для міста цей новий лист,
І хай комусь тяжко побачити зміст,
Я кажу це із таким болем,
В його руках вже давно моя воля. (X2)
2:
Місце, де я живу, і близько не мегаполіс,
Порівняно із ним - це протилежний полюс,
І хай населення - тільки пару сотень тисяч,
У кожного в думках - якась уявна вись.
Тут є різниця між тим, хто тільки купує
І тим, хто цінує - разом із ним іду я,
хтось ненормальний, а хтось неформал,
Хтось підіймається, фальшуючи номінал,
А я частинка, атом, хоч не такий, як всі,
Серед кам'яних джунглів хожу по росі,
Знаходячи на вулицях сюжети і натхнення,
Пишу про те, що бачу вранці, ввечері і вдень.
Хочу звідси бігти, але не бачу вихід,
Якщо робиш голосно - краще бути тихим.
І є сумніви, що з бур'яна буде квітка,
Для мене місто - це вже невидима клітка.
Приспів:
Я пишу для міста цей новий лист,
І хай комусь тяжко побачити зміст,
Я кажу це із таким болем,
В його руках вже давно моя воля. (X4)
1:
No one knows what a city from the inside is,
Where everything is translated from quality to quantity.
It breeds joy and sorrow,
Although for some the city has already become a friend.
Here time has long flown at turbo speed,
And people are attracted by this eternal urban:
Streets, squares, neighborhoods and districts,
Every day finding something familiar for yourself.
It seems to me that each of these avenues
Infinite, like an unfinished abstract,
Our blood-free arteries
They carry cruelty and love.
And these houses, very much like boxes,
And the flow of cars that will turn into a traffic jam.
Cafes, shops, clubs, offices, schools -
Everything has long been commonplace and gray around.
Refrain:
I am writing this new letter for the city,
And let it be difficult for someone to see the meaning,
I say this with such pain,
My will has been in his hands for a long time. (X2)
2:
The place where I live, and not close to the metropolis,
Compared to it, it is the opposite pole,
And let the population - only a couple of hundred thousand,
Everyone has an imaginary height in their minds.
There is a difference between those who just buy
And to those who appreciate - I go with him,
someone is abnormal and someone is informal,
Someone rises, falsifying the denomination,
And I'm a particle, an atom, though not like everyone else,
Among the stone jungle I walk in the dew,
Finding stories and inspiration on the streets,
I write about what I see in the morning, in the evening and in the afternoon.
I want to get out of here, but I don't see a way out,
If you do it loud, it's better to be quiet.
And there are doubts that the weed will be a flower,
For me, the city is already an invisible cell.
Refrain:
I am writing this new letter for the city,
And let it be difficult for someone to see the meaning,
I say this with such pain,
My will has been in his hands for a long time. (X4)
No one knows what a city from the inside is,
Where everything is translated from quality to quantity.
It breeds joy and sorrow,
Although for some the city has already become a friend.
Here time has long flown at turbo speed,
And people are attracted by this eternal urban:
Streets, squares, neighborhoods and districts,
Every day finding something familiar for yourself.
It seems to me that each of these avenues
Infinite, like an unfinished abstract,
Our blood-free arteries
They carry cruelty and love.
And these houses, very much like boxes,
And the flow of cars that will turn into a traffic jam.
Cafes, shops, clubs, offices, schools -
Everything has long been commonplace and gray around.
Refrain:
I am writing this new letter for the city,
And let it be difficult for someone to see the meaning,
I say this with such pain,
My will has been in his hands for a long time. (X2)
2:
The place where I live, and not close to the metropolis,
Compared to it, it is the opposite pole,
And let the population - only a couple of hundred thousand,
Everyone has an imaginary height in their minds.
There is a difference between those who just buy
And to those who appreciate - I go with him,
someone is abnormal and someone is informal,
Someone rises, falsifying the denomination,
And I'm a particle, an atom, though not like everyone else,
Among the stone jungle I walk in the dew,
Finding stories and inspiration on the streets,
I write about what I see in the morning, in the evening and in the afternoon.
I want to get out of here, but I don't see a way out,
If you do it loud, it's better to be quiet.
And there are doubts that the weed will be a flower,
For me, the city is already an invisible cell.
Refrain:
I am writing this new letter for the city,
And let it be difficult for someone to see the meaning,
I say this with such pain,
My will has been in his hands for a long time. (X4)