Сонце пробиває наскрізь те, що колись
Ми могли назвати своїм домом.
Червоні смуги. Чорні плями. Тісно сплелись
Спогади у темряві розлому.
І примари дійсності в стінах гудуть,
Що, нажаль, не змінює суть:
Лише подих лишився на склі,
Лише дотик у пам’яті тіла
Та відбиток у мокрій землі.
Але подих лишився на склі
Та пом’яті, підрізані крила,
Що дрижать в летаргічному сні.
Бо колись – назавжди відлетіла.
А сама – назавжди відлетіла.
Все пішло. І навіть тіні, що ховались від
Нас, коли не тиша, а руїна
Тут царила, нехтують полишити свій слід,
Мов Адам, відрікшись від Каїна.
І примари спогадів в серці гудуть,
Мов чогось чекають та ждуть…
Лише подих лишився на склі,
Лише дотик у пам’яті тіла
Та відбиток у мокрій землі.
Але подих лишився на склі
Але подих лишився на склі
Та пом’яті, підрізані крила,
Що дрижать в летаргічному сні.
Бо колись – назавжди відлетіла.
Punching the sun
We could have called my house.
Chervonі smugi. Black beaches. Tisno intertwined
Go ahead with your rome.
І Primari dіysnostі in the street buzz,
Scho, nazal, not zmіnyuє essence:
Only podih lost on sklі,
Lishe dotik u pam’yatі tіla
That break in the wetlands.
Ale podih lost on sklі
Ta pom’yatі, pіdrіzanі krila,
Scho to drift in a lethargic dream.
Bo kolis - tell vidleyla.
And she herself - tell me the message.
All pishlo. І navіt tіnі, scho khovalis vіd
Us, if not silence, and Ruina
Here reigned, nechtyuyt polishite svіy slіd,
Mov Adam, vіdrіksi vіd Kaїna.
І Primari spogadіv in the heart to buzz,
Mow chogos check that wait ...
Only podih lost on sklі,
Lishe dotik u pam’yatі tіla
That break in the wetlands.
Ale podih lost on sklі
Ale podih lost on sklі
Ta pom’yatі, pіdrіzanі krila,
Scho to drift in a lethargic dream.
Bo kolis - tell vidleyla.