Я для вічності ще не дозрів,
Розревілась душа молода,
Бачу сотні позаду голів,
І попереду дика орда!
Всі у черзі за смертю стоять,
Тільки дурні лізуть без черги,
А воріт то попереду – п’ять!
І за ними володар кочерги!
Когось кинуть в пекельний вогонь,
На гаряче вугілля згорати,
Із обпалених грішних долонь,
Буде їх ницькувати рогатий!
Хтось потрапить у спокій небес,
Райським садом гулятиме вічно,
Стільки миру у нім та чудес,
Хоч приємно, та трохи цинічно!
Я дивлюся у чергу вперед,
Бачу світло, вогонь, порожнечу,
Дочекаюсь, як прийде черед,
Що закине мене в холоднечу…
Бо куди? Що в житті заслужив?
Чи я грішний, щоб впасти у пекло?
Чи піднятися в Рай я просив?
Я поет і для мене все меркло!
Просто ніч, і для темряви там,
Я самотній писатиму вірші,
Треті двері душевним катам!
Ці ворота потерті й найгірші!
Та допоки не знесла хода!
Поки смерть забирає рабів!
Розревілась душа молода!
Я для вічності ще не дозрів!
I'm not ripe for eternity
The soul of a young woman ran out
I see hundreds behind the heads,
And ahead of a wild horde!
Everyone is waiting in line for death
Only fools to climb without a queue
And the gate is ahead - five!
And for them the owner of the poker!
Someone thrown into hell fire
Burn hot coals
From the burnt sinful hands,
They will be beaten up with horns!
Someone will fall into the tranquility of heaven,
Garden of Eden will walk forever
So much peace in it and miracles,
Though nice, but a bit cynical!
I look in the queue forward,
I see light, fire, emptiness,
Waiting for the turn,
What will make me cold
Why where? What did you deserve in life?
Am I a sinner to fall into hell?
Did I go to Paradise I asked?
I'm singing and messy for me!
Just a night and for darkness there,
I'm alone to write poetry
The third door to the sane boats!
These gates are worn and worst!
But until it's gone
While death takes slaves!
The soul of a young woman ran out!
I'm not ripe for eternity!