Мов зозуля розкидала,доля нас по всьому світу,
І здається,що так добре,завжди там,де нас нема.
Ми з тобою Україно,ми землі твоєї діти,
І всім серцем і душею,ми із вами усіма
За тобою я сумую рідний край,
І моя родино ти мене чекай
Квіти відцвітуть ,минется листопад
І полину я у свій вишневий сад
Я не з вами зараз,не судіть мене
Прийде час,коли як сніг усе мине,
І полину я до тебе отчий дім
У своє гніздо,мені найкраще в нім
Присмак гіркості полину,моє серце відчуває
Мерехтить перед очима край дитинства,край тепла
Тут ходить навчила мати,мужнім бути вчив нас тато
А земля дала наснагу,що зі мною на літа
Как кукушка разбросала судьба нас по всему миру,
И кажется, что так хорошо, всегда там, где нас нет.
Мы с тобой Украины, мы земли твоей дети,
И всем сердцем и душой, мы с вами всеми
За тобой я скучаю родной край,
И моя родино ты меня жди
Цветы отцветут, минется ноября
И полыни я в свое вишневый сад
Я не с вами сейчас, не судите меня
Придет время, когда как снег все пройдет,
И полыни я к тебе отчий дом
В свое гнездо, мне лучше в нем
Привкус горечи полыни, мое сердце чувствует
Мерцает перед глазами край детства, край тепла
Здесь ходит научила мать, мужественным быть учил нас папа
А земля вдохновила, что со мной на лету