і я стояла , наче в землю проросла
я слухала як ти її голубиш
ти ї сказав, сказав, що любиш
а я стояла, зрушитись вже не змогла
я звикла вже до ніжностей і до тепла
я звикла бачити твою незвичну вроду
...а потім я з лиця солену витирала воду
і помилилась, бо я у тебе була не одна
and I stood as if I had sprouted into the ground
I listened to you dove her
you told her you said you loved her
and I stood, unable to move
I'm used to tenderness and warmth
I'm used to seeing your unusual beauty
... and then I wiped the salt from my face
and I was wrong, because I was not alone with you