Звикнути важко до болю у скронях,
Втримати тепло у холодних долонях,
Я знаю про ціну свого життя і власних слів,
Як добре що хоч хтось мене хоч трохи зрозумів.
Ви можете читати між словами та рядками,
В листах своїх ділитися чужими почуттями,
І тисячі хвилин шукати щастя в пустоті,
В великому коханні чи в безглуздому житті.
Сміюся до сліз…..
Плачу до сміху……
Вивчити важко де свій, де чужий,
Хоч сам не збагнув ще, хто ти такий,
У тебе є світло і стежка в тунелі,
Та важко знайти ці омріяні двері.
Ви бачили мене і мали змогу мене чути,
Ви дотиком очей могли мене в собі відчути,
Чому ми такі різні і між нами стільки стін,
Невже ви так злякались руйнівних солодких змін??!
Сміюся до сліз…..
Плачу до сміху……
It is difficult to get used to the pain in the temples,
Keep the heat in the cold palms,
I know the value of my life and my own words,
How good that someone at least understood me a little.
You can read between words and lines,
In your letters to share others' feelings,
And thousands of minutes to seek happiness in the void,
In big love or in a meaningless life.
I laugh to tears… ..
I cry to laughter ……
It's hard to study where your own, where the alien,
Although I haven't figured out who you are yet,
You have light and a path in the tunnel,
But it's hard to find those dreamy doors.
You saw me and could hear me,
You could feel me with the touch of your eyes,
Why are we so different and so many walls between us,
Are you so scared of the devastating sweet changes ??!
I laugh to tears… ..
I cry to laughter ……