Йшли корови із діброви, а овечки з поля,
Виплакала карі очі, край козака стоя:
Ой куди ж ти од’їжджаєш, сизокрилий орле?
Ой хто ж мене та й без тебе к серденьку пригорне?
Пригортайся, дівчинонько, к другому такому,
Да не кажи тої правди, що мені самому!
Ой як мені, козаченьку, правди не казати?
Вечір стою, світом нуджу - тебе не видати.
Хилітеся, густі лози, відкіль вітер віє,
Дивітеся, карі очі, відкіль милий їде.
Хилилися густі лози, та вже перестали,
Дивилися карі очі, та й плакати стали.
Нема в саду соловейка, нема й щебетання,
Нема мого миленького, не буде й гуляння.
Ой як в саду соловейко щебече раненько,
Як мій милий біля мене - гулять веселенько.
There were cows from the oak, and sheep from the field,
Cried brown eyes, the edge of the Cossack standing:
Ooh, where are you going, Sisopteran eagle?
Who can bring me without your heart?
Come on, little girl, to another one,
Do not tell the truth that I am to myself!
Oh, how can I not tell you, Cossack?
I stand in the evening, I need the world - you will not be betrayed.
Sway, thick vines, whence the wind blows,
Look, brown eyes, how cute is going.
The thick vines were swaying, and they stopped,
The brown eyes looked, and the posters began.
There is no nightingale in the garden, no chirping,
There is no my sweetheart, there will be no walking.
Oh how in the garden nightingale chirps early,
How my sweetie is beside me - walking is fun.