Зазвичай не помічаю
Що було і що втрачаю
Мені все одно
Не збагну, не зрозумію
Спалахну, на те волію
Збожеволію, змарнію
Від думок
Ну щоб здавалось вартого залишилось в мені
Навколо двері замкнені і дошки на вікні
Зазвичай не залишаю,
Спогадів яких без краю
Без надії сподіваюсь
Минуле наше втрачене, лишилося в пітьмі
Що далі? Двері замкнені і дошки на вікні
Розкажи, коли мине зима
Не мовчи, я за двох мовчатиму
Зрозумій, пусти, не зупиняй
Я тебе про це благатиму
Схаменусь невже ми різні
Повернусь, а можне пізно
Починати все спочатку?
Невже не знайдемо ми сил на щастя в майбутті
Невже не вдасться зберегти нам світлих почуттів?
Розкажи, коли прийде весна
Не мовчи, і я не мовчатиму
Зупинись, не йди, не залишай
Я тебе про це благатиму
I usually do not notice
What was and that I lose
I do not care
I will not understand, I will not understand
I'll blast, for that will
I'm mad, I'm mad
From thoughts
Well, it seemed worthwhile remained in me
A door is locked and boards on the window
I usually do not leave
Memories of which are without edges
Without hope hope
In the past, our lost, remained in darkness
What's next? The doors are locked and the boards are on the window
Tell us when winter goes by
Do not be silent, I'm silent for two
Understand, let it stop, do not stop
I'll ask you about it
I'm afraid we are different
I'll be back, and maybe late
Start all over again?
Maybe we will not find strength for happiness in the future
Is not it possible to save us the light feelings?
Tell us when the spring comes
Do not be silent, and I will not be silent
Stop, do not go, do not leave
I'll ask you about it