Lyrics Балковой - Небо
Views
3
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Балковой - Небо, and also a translation of a song with a video or clip.
Я зазираю в очі неба
Й нічого я не бачу там.
Розмалювати лише треба...
Лиш розітнулось пополам...
З його очей на землю краплі
Великі падають, важкі.
Мене спіймали знову лапи,
Холодні лапи на землі.
Не можу вирватися звідси.
Не можу! – кігті не дають.
Немовби в затишному кріслі,
Та дати пити не забудь...
Я зазираю в очі неба
Й нічого я не бачу там.
Та я б хотіла розірвати
Цю ковдру! сіру пополам.
Зафарбувати сіре небо...
Та лапи здавлюють мене.
Роздерти крісло лише треба
Й хоч раз... побачити тебе.
© Вікторія Демченко
Й нічого я не бачу там.
Розмалювати лише треба...
Лиш розітнулось пополам...
З його очей на землю краплі
Великі падають, важкі.
Мене спіймали знову лапи,
Холодні лапи на землі.
Не можу вирватися звідси.
Не можу! – кігті не дають.
Немовби в затишному кріслі,
Та дати пити не забудь...
Я зазираю в очі неба
Й нічого я не бачу там.
Та я б хотіла розірвати
Цю ковдру! сіру пополам.
Зафарбувати сіре небо...
Та лапи здавлюють мене.
Роздерти крісло лише треба
Й хоч раз... побачити тебе.
© Вікторія Демченко
Я заглядываю в глаза неба
И ничего я там не вижу.
Разрисовать только надо...
Лишь рассеялось пополам...
С его глаз на землю капли
Большие падают, тяжелые.
Меня снова поймали лапы,
Холодные лапы на земле.
Не могу вырваться отсюда.
Не могу! – когти не дают.
Словно в уютном кресле,
Да дать пить не забудь...
Я заглядываю в глаза неба
И ничего я там не вижу.
Да я бы хотела разорвать
Это одеяло! серую пополам.
Закрасить серое небо...
Но лапы меня сдавливают.
Разорвать кресло только нужно
И хоть раз... увидеть тебя.
© Виктория Демченко
И ничего я там не вижу.
Разрисовать только надо...
Лишь рассеялось пополам...
С его глаз на землю капли
Большие падают, тяжелые.
Меня снова поймали лапы,
Холодные лапы на земле.
Не могу вырваться отсюда.
Не могу! – когти не дают.
Словно в уютном кресле,
Да дать пить не забудь...
Я заглядываю в глаза неба
И ничего я там не вижу.
Да я бы хотела разорвать
Это одеяло! серую пополам.
Закрасить серое небо...
Но лапы меня сдавливают.
Разорвать кресло только нужно
И хоть раз... увидеть тебя.
© Виктория Демченко