Вертає з спогаду в юначі роки,
Додому стежечка веде сама.
Аж до хатини, аж до дівчини,
Де там її давно, давно нема.
Приспів:
А маки, маки, червоні маки
Цвітуть у полі аж до села.
Зривав я маки і тихо плакав,
Вона ж моєю колись була.
Згадав її дівоче клітчате плаття,
Дівчину сонце-ніч і ніч з-під брів.
Горів у грудях моїх вогонь багаття
А в тім багатті біль, мій біль горів.
Приспів
Та птах далекий той забрав, забрав назавжди
Мою дівчину у тінь, у тінь крила.
Вона не верне знов до серця мого,
Ні до хатини не, не до села. (ост 2 рядки – 2)
Приспів
Returns from the recollection in his youth years,
Home is a stitch itself.
Up to the hut, until the girl
Where it has been a long time ago, there is not a long time ago.
Chorus:
And poppies, poppies, red poppies
Blossom in the field right up to the village.
I dropped poppies and wept softly
She was mine once.
She recalled her virgin cloth dress,
Girl is sun-night and night from under the eyebrows.
The mountains in my chest are my fire bonfire
And in that fire the pain, my pain burned.
Chorus
He took the far-away bird, took him forever
My girl in the shade, in the shadow of the wings.
She will not return to my heart again
No to the hut, not to the village. (end of 2 lines - 2)
Chorus