Хотіла бути чемною, даремно я
Казав тобі, що для всіх
не станеш хорошою.
Перепрошую, що став зайвою ношею.
І відтепер усе, що буде
розсудливо лишити так як є: моє й твоє.
Ми так здавалися схожими,
за порожніми розмовами
приховували справжнє!
Знаю біль був,
знаю це не твоя вина,
що сіль була розсипана.
Знаю біль є
знаю я не життя твоє,
та й не хочеться -
лиши мені моє!
Усі прийоми давно вже стали відомими,
слова знайомими і лиш чужими ми.
Давно говоримо різними мовами,
спільну не знайти щоб запитати: "Ну як ти?"
Знаю біль був,
знаю це не твоя вина,
що сіль була розсипана.
Знаю біль є
знаю я не життя твоє,
та й не хочеться -
лиши мені моє!
I wanted to be polite, I was in vain
I told you that for all
will not become good.
I am sorry that it became an unnecessary burden.
And now everything that will be
It is wise to leave as it is: mine and yours.
We seemed so similar
for empty conversations
hide the real!
I know pain was
I know this is not your fault
that the salt was scattered.
I know the pain is
I know not your life
and do not want to -
leave me mine!
All receptions have long become known,
words are friends and only we are alien.
We speak a lot in different languages for a long time,
Do not find a common one to ask: "How are you?"
I know pain was
I know this is not your fault
that the salt was scattered.
I know the pain is
I know not your life
and do not want to -
leave me mine!