Lyrics Теодор Кукурудза - До українців
Views
72
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Теодор Кукурудза - До українців, and also a translation of a song with a video or clip.
До українців
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас – Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас – Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
To Ukrainians
I ask in myself, I ask you, people,
I am in the books, look around at every page:
Where is the year where that damned week and day
When do we, Ukrainians, have forgotten that we are Ukrainians?
And what is in our soul, full of our own virtues and generosity
And what is in our mind, what else is Baida doing to us?
And what we are in Ukraine is the Ukrainian people,
And not just the population, as it is reported in the reports.
And what our hops are in the song, not in the barrels of wine.
And that generosity is in the hearts, and not only in the store windows.
And what is our language and what Ukrainian it is,
Without which our land is a territory, not Ukraine.
I tell myself to each of you - Talk!
We all speak, although we have learned to keep silent!
Ask yourself: how often, from what time
Ukrainians began to forget in themselves?
Let's ask about how we have come together to be together
In what consciousness we can not comprehend ours,
The sweeter of the honey seemed to be a child of oblivion
Native words, songs, and sources, and paths from the threshold.
My Ukrainians! Is it in Ukraine with us, or how?
Or in the "moguls" and to death, judged us the fate of pomp?
Whether in our grave and picking up, our fright was judged to us,
What blossomed in our thoughts on the humility of the "little brother"?
My Ukrainians! How bitter are my words ...
I know well that you too are not sweet guests.
But I have to say, because the heart, like a candle, falls,
When I see how terribly I humiliate Ukraine.
I already say to myself, "Do you need it? .. Tear it!"
But I want to, in Ukraine, to ask you not touched:
For whom did Shevchenko go to the Orsk steppes?
For whom to hide your pain for a soldier's freebie?
It does not fall, our star does not roar,
And is it not Ukrainians who are among us to fall into ruin?
When even in the excitement of the fate and the stars of Kobzar
Do we still feel calm horses?
My Ukrainians! God give you both happiness and strength.
You can live and eat, and do not hesitate on that bread.
Only who once will heaven bend your graves
As if not betrayed by you, Ukraine is disgraced by you ...
I ask in myself, I ask you, people,
I am in the books, look around at every page:
Where is the year where that damned week and day
When do we, Ukrainians, have forgotten that we are Ukrainians?
And what is in our soul, full of our own virtues and generosity
And what is in our mind, what else is Baida doing to us?
And what we are in Ukraine is the Ukrainian people,
And not just the population, as it is reported in the reports.
And what our hops are in the song, not in the barrels of wine.
And that generosity is in the hearts, and not only in the store windows.
And what is our language and what Ukrainian it is,
Without which our land is a territory, not Ukraine.
I tell myself to each of you - Talk!
We all speak, although we have learned to keep silent!
Ask yourself: how often, from what time
Ukrainians began to forget in themselves?
Let's ask about how we have come together to be together
In what consciousness we can not comprehend ours,
The sweeter of the honey seemed to be a child of oblivion
Native words, songs, and sources, and paths from the threshold.
My Ukrainians! Is it in Ukraine with us, or how?
Or in the "moguls" and to death, judged us the fate of pomp?
Whether in our grave and picking up, our fright was judged to us,
What blossomed in our thoughts on the humility of the "little brother"?
My Ukrainians! How bitter are my words ...
I know well that you too are not sweet guests.
But I have to say, because the heart, like a candle, falls,
When I see how terribly I humiliate Ukraine.
I already say to myself, "Do you need it? .. Tear it!"
But I want to, in Ukraine, to ask you not touched:
For whom did Shevchenko go to the Orsk steppes?
For whom to hide your pain for a soldier's freebie?
It does not fall, our star does not roar,
And is it not Ukrainians who are among us to fall into ruin?
When even in the excitement of the fate and the stars of Kobzar
Do we still feel calm horses?
My Ukrainians! God give you both happiness and strength.
You can live and eat, and do not hesitate on that bread.
Only who once will heaven bend your graves
As if not betrayed by you, Ukraine is disgraced by you ...