ПРИЧИННА
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.
Не русалонька блукає:
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила,
Щоб менше скучала,
Щоб, бач, ходя опівночі,
Спала й виглядала
Козаченька молодого,
Що торік покинув.
Обіщався вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з’їли —
Така його доля.
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає.
Не вернеться чорнобривий
Та й не привітає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав’яже,
Не на ліжко, в домовину
Сиротою ляже!
Така її доля... О Боже мій милий!
За що ж ти караєш ЇЇ, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю — вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють.
Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума — заблудив.
Щаслива голубка: високо літає,
Полине до Бога — милого питать.
Кого ж сиротина, кого запитає,
І хто їй розкаже, і хто теє знає,
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напова,
Чи, може, з другою, другую кохає,
Її, чорнобриву, уже забува?
Якби-то далися орлинії крила,
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла.
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як Бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
«Журись», — каже думка, жалю завдає.
О Боже мій милий! така твоя воля,
Таке її щастя, така її доля!
Вона все ходить, з уст ні пари.
Широкий Дніпр не гомонить:
Розбивши вітер чорні хмари
Ліг біля моря одпочить.
А з неба місяць так і сяє;
І над водою, і над гаєм,
Кругом, як в усі, все мовчить.
Аж гульк — з Дніпра повиринали
Малії діти, сміючись.
«Ходімо гріться! — закричали. —
Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;
З осоки коси, бо дівчата).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
«Чи всі ви тута? — кличе мати. —
Ходім шукати вечерять.
Пограємось, погуляймо
Та пісеньку заспіваймо:
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Місяченьку!
Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті,
В очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий,
Знайшли вчора у діброві.
Світи довше в чистім полі,
Щоб нагулятись доволі.
Поки відьми ще літають,
Поки півні не співають,
Посвіти нам... Он щось ходить!
Он під дубом щось там робить.
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила».
CAUSE
Roars and groans wide Dnepr,
Angry wind howls,
Down the willow the willows are high,
Mountain lifting wave.
And the pale moon at that time
It looked out of the cloud,
It's like a boat in the blue sea
Then he burst forth, then he sank.
The third roosters did not sing,
Nobody is homonos anywhere,
The owls in the grove called
Yes, it does creak every now and then.
On such a day under the mountain,
Next to the grove,
Blackening over the water,
Something white is wandering around.
Maybe it was a little mermaid
Mother to look for,
And maybe, waiting for the goat,
To flap.
No mermaid wanders:
Then the girl goes,
She does not know (because it is causative),
What does it do.
So the fortune teller did,
To be less bored,
To see, at midnight,
She slept and looked
Young Cossack,
That last year left.
He promised to come back,
Yes, and probably died!
Not covered in Chinese
Cossack eyes,
They did not wash the white face
Girls' tears:
The eagle took out his brown eyes
In a foreign field,
White body of wolves eaten -
That's his fate.
Every night, little girl
It looks like it.
Black-shaven will not return
And don't say hello
Do not untangle long hair,
The headscarf will not be tied,
Not on the bed, in the house
The orphan will lie!
Such is her fate ... Oh my God my dear!
What do you punish her for, young?
Because she loved it so sincerely
Cossack eyes? .. Forgive the orphan!
Who does she love? Neither father nor nanny,
One, like that bird in the far land.
You went to her fortune - she's young,
Because other people's people will laugh at her.
Is it the blame that the dove loves?
Is the pigeon guilty of killing the falcon?
Sad, complains, the white world is sick,
Flies, searches, thought - has gone astray.
Happy dove: flying high,
Pauline to God - nice to ask.
Whom does the orphan ask,
And who will tell her and who knows you
Where the sweet one sleeps: whether in a dark grove,
Is the horse in the Danube clear,
Or maybe, with another, the other loves,
Her, blackberries, already forget?
If the wings of the wing were given,
I would find a sweet sea over the blue sea;
I would love to live, to strangle my friend,
And to the dead in the pit would lie.
Not so much heart likes to share with anyone,
Not as much as God wants us to:
She does not want to live, does not want to be in a hurry.
"Hurry up," the thought says, pitying.
Oh my goodness! so is your will,
Such is her happiness, such is her destiny!
She walks everything, with the mouth of a couple.
Wide Dnieper does not say:
Black clouds breaking the wind
He lay down by the sea to rest.
And from the sky the moon shines;
And over the water and over the grove,
All around, everything is silent.
Already a player - from the Dnieper shook
Little kids laughing.
"Let's go warm! They shouted. -
The sun is up! " (Naked everywhere;
From the sedge of the braid, because girls).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Are you all here?" - crying to have. -
Let's go look for dinner.
Let's play, let's play
Let us sing the song:
Wow! Wow!
Straw spirit, spirit!
My mother gave birth to me,
She put the baptism.
Monthly!
Our little lady!
Come to us for dinner:
We have Cossacks in the reed,
In the reed, in the sedge,
Silver ring on hand;
Young, black-eyed,
Found yesterday in the oak.
The worlds are longer in the clear field,
To get pretty.
While the witches are still flying,
Until the roosters sing,
Show us ... He walks something!
He does something under the oak there.
Wow! Wow!
Straw spirit, spirit!
My mother gave birth to me,
She put the baptism on. "