Ми заспівали, розійшлись
Без сльоз і без розмови.
Чи зійдемося ж знову?
Чи заспіваємо коли?
А може, й те... Та де? Якими?
І заспіваємо яку?
Не тут, і певне, не такими!
І заспіваєм не таку!
І тут невесело співали,
Бо й тут невесело було,
Та все-таки якось жилось,
Принаймні вкупі сумували,
Згадавши той веселий край,
І Дніпр той дужий, крутогорий,
І молодеє теє горе!
І молодий той грішний рай!
We sang, we parted
No tears and no talk.
Shall we meet again?
Do we sing when?
Or maybe they ... So where? Which ones?
And we sing what?
Not here, and probably not like that!
And we do not sing like that!
And then they sang merrily,
Because it was fun here too,
Still, it somehow lived,
At least they were sad,
Remembering that merry land,
And the Dnieper is strong, steep,
And the grief is getting younger!
And young is that sinful paradise!