Хоча лежачого й не б’ють,
То і полежать не дають
Ледачому. Тебе ж, о суко!
І ми самі, і наші внуки,
І миром люди прокленуть!
Не прокленуть, а тілько плюнуть
На тих оддоєних щенят,
Що ти щенила. Мýко! Мýко!
О скорбь моя, моя печаль!
Чи ти минеш коли? Чи псами
Царі з міністрами-рабами
Тебе, о люту, зацькують!
Не зацькують. А люде тихо
Без всякого лихого лиха
Царя до ката поведуть.
Although they do not strike,
And they do not lie down
To the lazy. Oh, you bitch!
Both ourselves and our grandchildren,
And the world will curse people!
Not curse, but only spit
On those puppies,
That you puppy. Mýko! Mýko!
O my sorrows, my sorrows!
Do you pass the car? Or dogs
Kings with slave ministers
You are being harassed, fiercely!
Do not cling. And the people are quiet
Without any evil disaster
The king will be led to the executioner.