Lyrics Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.13
Views
15
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.13, and also a translation of a song with a video or clip.
Сумно-сумно серед неба
Сяє білолиций.
Понад Дніпром козак іде,
Може, з вечорниці.
Іде смутний, невеселий,
Ледве несуть ноги.
Може, дівчина не любить
За те, що убогий?
І дівчина його любить,
Хоч лата на латі,
Чорнобривий, а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний, невеселий
Іде — чуть не плаче?
Якусь тяжку недоленьку
Віщує козаче.
Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде.
Мине лихо... Кругом його
Мов вимерли люде.
Ані півня, ні собаки:
Тілько із-за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.
Байдуже! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки —
До ляхів поганих
У Черкаси. А там третій
Півень заспіває...
А там... а там... Йде Ярема,
На Дніпр поглядає.
«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Червонив ти синє, та не напоїв;
А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато-багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О Боже мій милий — блисне булава!»
Так думав, ідучи в латаній свитині,
Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,
Підняв гори-хвилі; а в очеретах
Реве, стогне, завиває,
Лози нагинає;
Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.
Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить;
Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.
«Там Оксана, там весело
І в сірій свитині;
А тут... а тут... що ще буде?
Може, ще загину».
А тим часом із байрака
Півень — кукуріку!
«А, Черкаси!.. Боже милий!
Не вкороти віку!»
Сяє білолиций.
Понад Дніпром козак іде,
Може, з вечорниці.
Іде смутний, невеселий,
Ледве несуть ноги.
Може, дівчина не любить
За те, що убогий?
І дівчина його любить,
Хоч лата на латі,
Чорнобривий, а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний, невеселий
Іде — чуть не плаче?
Якусь тяжку недоленьку
Віщує козаче.
Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде.
Мине лихо... Кругом його
Мов вимерли люде.
Ані півня, ні собаки:
Тілько із-за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.
Байдуже! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки —
До ляхів поганих
У Черкаси. А там третій
Півень заспіває...
А там... а там... Йде Ярема,
На Дніпр поглядає.
«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Червонив ти синє, та не напоїв;
А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато-багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О Боже мій милий — блисне булава!»
Так думав, ідучи в латаній свитині,
Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,
Підняв гори-хвилі; а в очеретах
Реве, стогне, завиває,
Лози нагинає;
Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.
Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить;
Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.
«Там Оксана, там весело
І в сірій свитині;
А тут... а тут... що ще буде?
Може, ще загину».
А тим часом із байрака
Півень — кукуріку!
«А, Черкаси!.. Боже милий!
Не вкороти віку!»
К сожалению, в середине неба
Белизна сияет.
Над Dnieper Cossack идет,
Может быть, с вечера.
Идет смутным, веселым,
Едва носит ноги.
Может девушке не нравится
Для чего плохо?
И девушка любит его,
Хотя патч на патче,
Черно -подготовленный и не сгибающийся,
Это будет богато.
Что такое смутное, веселое
Иди - немного не плачет?
Некоторая твердость
Взвет казак.
Слышит сердце, но не скажет
Какая будет катастрофа.
Пройдет зло ... вокруг него
Как люди вымерли.
Ни петух, ни собаки:
Только из -за рощи
Где -то далеко сироманы
Волки скручены.
Безразлично! Ярема идет,
Но не для Оксаны,
Не в Вильшане на рассвете -
К плохим кровати
В Черкази. И есть третий
Петух поет ...
И там ... и там ... есть Ярема,
Он смотрит на Dnieper.
«О, мой днипер, днипро, широкий и сильный!
Многие из вас, отец, в море.
Казак кровь; Вы также возьмете, друг!
Вы покраснели, но не пили;
И здесь вы отдохнете. Ад
По всей Украине эта ночь будет проложена;
Будет много, много или много
Благородная кровь. Казак ожинет;
Хетманы оживят в Золотом округе;
Судьба просыпается; Казак пение:
«Ни еврей, ни Лаха», и в степи Украины -
Боже мой, дорогая - сияющая булава! »
Так подумал, иду в пятнистой прокладке,
Сердце Ярема со святым в руках.
И Дниер слушал: широкий и синий,
Поднятые горы; И в тростнике
Рев, стон, воет,
Виноградные лозы изгибаются;
Гром управляется и молния
Облако разрывается.
Идет к себе наша ярема,
Он ничего не видит;
Одна мысль улыбнется,
И второй будет плакать.
«Там Оксана, есть веселье
И в серой свиньи;
А здесь ... и вот ... что еще произойдет?
Может, я умру ".
Тем временем из Байрак
Петух - кукуруза!
"Ах, Черкази! .. Боже, милый!
Не сокращай возраст! »
Белизна сияет.
Над Dnieper Cossack идет,
Может быть, с вечера.
Идет смутным, веселым,
Едва носит ноги.
Может девушке не нравится
Для чего плохо?
И девушка любит его,
Хотя патч на патче,
Черно -подготовленный и не сгибающийся,
Это будет богато.
Что такое смутное, веселое
Иди - немного не плачет?
Некоторая твердость
Взвет казак.
Слышит сердце, но не скажет
Какая будет катастрофа.
Пройдет зло ... вокруг него
Как люди вымерли.
Ни петух, ни собаки:
Только из -за рощи
Где -то далеко сироманы
Волки скручены.
Безразлично! Ярема идет,
Но не для Оксаны,
Не в Вильшане на рассвете -
К плохим кровати
В Черкази. И есть третий
Петух поет ...
И там ... и там ... есть Ярема,
Он смотрит на Dnieper.
«О, мой днипер, днипро, широкий и сильный!
Многие из вас, отец, в море.
Казак кровь; Вы также возьмете, друг!
Вы покраснели, но не пили;
И здесь вы отдохнете. Ад
По всей Украине эта ночь будет проложена;
Будет много, много или много
Благородная кровь. Казак ожинет;
Хетманы оживят в Золотом округе;
Судьба просыпается; Казак пение:
«Ни еврей, ни Лаха», и в степи Украины -
Боже мой, дорогая - сияющая булава! »
Так подумал, иду в пятнистой прокладке,
Сердце Ярема со святым в руках.
И Дниер слушал: широкий и синий,
Поднятые горы; И в тростнике
Рев, стон, воет,
Виноградные лозы изгибаются;
Гром управляется и молния
Облако разрывается.
Идет к себе наша ярема,
Он ничего не видит;
Одна мысль улыбнется,
И второй будет плакать.
«Там Оксана, есть веселье
И в серой свиньи;
А здесь ... и вот ... что еще произойдет?
Может, я умру ".
Тем временем из Байрак
Петух - кукуруза!
"Ах, Черкази! .. Боже, милый!
Не сокращай возраст! »