Коли я прокидаюся, і коли в
Кімнаті, під сизий ранок, найдужче
Відчувається запах тютюнового
Диму, я думаю: хто віділлє кулю,
На тому кінці мого життя? Бо
Київ – то Гарлем, що розтоплю в
Синій воді топлене сонце твоїх і
Моїх проречень. Я дивлюсь на чорні
Леза дахів, і будинки речуть Чом
Не живуть задля них?
Коли я чекаю, а ти не приходиш,
Я залишу тобі на столі тихий
Дотик. Коли ти чекаєш, а мене все
Немає, зіграє мій блюз на балконі
Золотий саксофон... Бо Київ то
Гарлем, і у відблиску чорних вікон
Амбразура кварату... Все було
Марно, і шепоче розпечений сірий
Асфальт... Київ то Гарлем...
слова: Олесь Ульяненко, Анатолій Сухий
When I wake up and when in
The room, in the morning, is the strongest
There is a smell of tobacco
Smoke, I think: who will roll a ball
At the end of my life? For
Kiev is the Harlem that melt in
The blue water is tanned by your sun and
My prophecy I'm looking black
Blade of roofs, and houses are talking Chom
Do not live for them?
When I wait and you do not come
I'll leave you on the table quiet
Touch. When you wait, and I'm all
No, my blues will play on the balcony
Golden Saxophone ... For Kiev, then
Harlem, and in the glare of black windows
Quarantine embargo ... Everything was
It's vain, and whispered the grunted gray
Asphalt ... Kiev is Harlem ...
words: Oles Ulyanenko, Anatoly Sukhoy