Трохи щастя у стилі "остання осінь",
жалюгідні вітри, окупанти жовтого листя,
і все те, що, здається, не мало значення досі,
затуманює розум, куйовдить стріху волосся.
Аж тепер розумієш, життя - то лиш там, де вдома,
кілометри - не відстань, а час - доволі смішний,
електричка, думки, і дорога, що ще не відома,
мегабайти натхнення і справжня блаженна втома.
Відлітати щоразу, топтати нові кордони,
тріпотіти відлунням до болю знайомих нот.
світ ділити хіба на тенори і баритони,
а рядками вбивати й без того бідний блокнот.
A bit of happiness in the style of "last fall"
miserable winds, yellow leafy occupants,
and all that seems to have not mattered so far,
blurred the mind, whipping the hair's hair.
Now you realize, life is only where in the house,
kilometers - not a distance, and the time - quite funny,
the train, the thoughts, and the road that is not yet known
megabytes of inspiration and true blissful fatigue.
Fly away every time, trample new borders
trembling with echoes for the pain of familiar notes.
the world is divided only on tenors and baritones,
and strings to kill a poor notebook without that.