Ой, як же було ізпрежди віка
Ой, дай Бог.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Зачарована, сумна засинає далина у неба на руках.
Ми на безері ріки, бьються хвилями роки,
То є ріка життя.
Понад берігом іде, але хто її знайде
І хто згадає знов?
Світ коли не було нас,
Але ангел в перший раз
Подарував любов.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Ми не янголи святі, але струни золоті
У душах не мовчать.
Про кохання і вогонь, що бажаємо його
Співає нам печаль.
Доля згадує про нас
І на скронях сивина, неначе білий сніг.
І віків старовина, наче пісня неземна
Приходить у вісні.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Oh, how was it for ages
Oh, God forbid.
But only the sea was blue
Oh, God forbid.
For the sake of a radon, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
Enchanted, sad, falls asleep in the sky on his hands.
We are at the bottom of the river, struggling for years,
That is the river of life.
It goes beyond mercy, but who will find it
And who will remember again?
The world was not there for us
But the angel for the first time
He gave love.
But only the sea was blue
Oh, God forbid.
For the sake of a radon, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
We are not Angels holy, but strings are golden
Do not keep silent in the souls.
About love and fire that we want him
Singing us sadness.
Fate remembers us
And on the temples it's white, like white snow.
And for centuries old, like a song unearthly
Comes in the fold.
But only the sea was blue
Oh, God forbid.
For the sake of a radon, whom to send to the sea
Oh, God forbid.