Дні повільно згортаються у клубочок спогадів,
Дихання сповільнюється, повіки опускаються
І якби ще раз побачити його серед сотень снів,
І якби дізнатись, що йому ще раз згадаєшся...
На столі недопита кава і холодні руки,
В голові похмілля думок і трохи вина:
Припини терпіти, чекати, припини ці муки,
Ти ж у нього "одна з", а не просто одна...
Тепер не пишуть листів і не дають обіцянок,
Тепер йдуть не оглядаючись, залишають купу здогадів...
Ти ж залиш їх на завтра, до терпкої кави на ранок,
Поки день загорне все в клубочки спогадів...
Days are slowly rolling into a glow of memories,
Breathing slows down, eyelids drop
And if you see him again among hundreds of dreams,
And if you find out what else you remember ...
On the table do not drink coffee and cold hands,
In the head there is a hangover of thoughts and a little bit of wine:
Stop suffering, wait, stop these flies,
You have one of them, and not just one ...
Now do not write letters and give promises,
Now go without looking back, leave a bunch of guesses ...
You leave them for tomorrow, to a tart coffee in the morning,
Until the day everyone wakes up in the glomeruli of memories ...