А вітер тихо колихав білизну,
яка висіла на краю балкону
і віддавалась повністю, наскрізно
промінню стихлому, та ще палкому.
згасав яскравий вечір, колихались
смарагдові листки натхненних вишень,
і моє серце, що не розкохало,
пришвидшило своє биття на тиждень.
пройшлася тихо-плавно по камінню,
і розляглась на ньому темна кішка.
віддавши у цю мить себе промінню,
яке згасало просто і розкішно.
і я віддав промінню своє серце,
яке і так яскраво променилось
закоханістю,що не проминеться.
те серце, що фатально провинилось.
And the wind quietly waited for linen,
which hung on the edge of the balcony
and was given in full, through
the rays of the dead, and still fervent.
the bright evening was fading, waved
emerald leaves inspired by cherries,
and my heart that did not split up
speeded up her beating for a week.
went quietly smoothly on a stone,
and there was a dark cat on him.
giving away an exclamation to this moment
which faded simply and luxuriously.
and I gave my heart his heart
which is so brightly shined
not falling in love.
that heart that fatally guilty.