Чорна хмара з-за лиману, небо сонце криє.
Синє море звірюкою то стогне то виє.
Дріпро гирло затопило, а нуте, хлоп’ята,
На байдаки, море грає, ходім погуляти.
Висипали запорожці, лиман човни вкрили,
Грай же море, заспівали, запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори, ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам цього тільки й треба.
Пливуть собй, та й співають, рибалка літає,
Попереду сам отаман веде, куди знає.
Підкрутивши чорні вуса, за вухо чуприну,
Підняв шапку, човни стали, нехай ворог гине.
Не в Синопу, отамани, панове, молодці.
А у Царград до султана поїдемо в гості.
Добре, батьку отамане, -кругом заревіло.
Спасибі вам, - надів шапку. Знову закипіло
Синє море вздовж байдака, знову походжає
Пан отаман і на хвилю мовчки поглядає.
Black cloud from behind the estuary, the sky is covered by the sun.
The blue sea moans and howls.
Drip's mouth flooded, and chickpeas, guys,
Kayaks, the sea is playing, let's go for a walk.
The Cossacks poured out, the boats covered the estuary,
The sea was playing, they were singing, the waves were foaming.
Around the wave, like those mountains, no earth, no sky.
The heart beats, and the Cossacks just need it.
They swim to themselves, and sing, the fisherman flies,
Ahead, the ataman himself leads where he knows.
Twisting the black mustache, behind the ear stubble,
He raised his hat, the boats stopped, let the enemy die.
Not in Sinop, chieftains, gentlemen, well done.
And in Constantinople we will visit the sultan.
Well, my father, Ataman, roared around.
Thank you, ”he put on his hat. It boiled again
The blue sea along the kayak, comes again
Mr. Ataman looks at the wave in silence.