Кава на столі без цукру, та й не треба
В мене, знаєш, ти- одна жадана потреба
Ти мені наснився посеред темної ночі
Залишив на згадку в памяті свої очі
Та жорстока реальність, то на відміну від тебе
Бо тебе створило темно-зоряне небо
І коли прокинусь буде усе як завжди, та не ти
Минає день, минають люди
І серед них нема тебе усюди
Я поступово вже звикаю,
Що ти живеш в моїй уяві, в голові
Минає день, минають ночі
І я до тебе хочу до несхочу
Я так у мріях заблукаю
Хай ноги в кров та я шукаю на землі
Все як завжди, так має бути
Я мимо волі маю все забути
І серед темних тих ночей
Я не зімкну своїх очей
Це так без тебе, моє небо
Та жорстока реальність, то на відміну від тебе
Бо тебе створило темно-зоряне небо
І коли прокинусь буде усе як завжди, та не ти
Coffee is not sugar on the table, and it is not necessary
For me, you know, you are one desperate need
You dreamed of me in the middle of a dark night
Remaining in memory of his eyes
That brutal reality, then unlike you
For you have created a dark star sky
And when I wake up, as always, but not you
Day passes, people are passing
And there is no place among you
I'm getting used to it gradually
What do you live in my mind, in my head
Day passes, passing through the night
And I want to do not want to you
I'm so lost in my dreams
Let my feet in the blood and I look for the earth
Everything is as it should be
I have to forget everything by my will
And among those dark nights
I do not catch my eyes
It's so without you, my heaven
That brutal reality, then unlike you
For you have created a dark star sky
And when I wake up, as always, but not you