Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду по стежечці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.
Я знаю ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись,
Але для чого пам’ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос.
Приспів:
"Забудеш?" - запитують трави сумні.
"Забудеш?" - питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "ні".
А серце не вміє сказати, що "так". (весь куплет - 2)
Я не шукаю на чиїй вині,
Те, що стежина не простлалась далі,
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на печалі.
І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих.
Я знов іду, чого я знов іду,
По стежці де ходило наше літо?
Приспів:
"Забудеш?" - запитують трави сумні.
"Забудеш?" - питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що "ні".
А серце не сміє сказати, що "так". (весь куплет - 2)
Vzhe vіdgorіli Istri by the garden,
Maple leafing gold drenched.
And I follow the steps,
Yak was tattered by our spіlne lito.
I know ti won't come back already,
Bo our share nibi rose,
Ale for what you want to keep
Your warm and your privytny voice.
Prispiv:
& quot; Forget it? & quot; - to power the grass.
& quot; Forget it? & quot; - feed іz virіyu ptakh.
And the heart cannot tell, "& not; & quot;
And the heart doesn’t mean it, so & quot; so & quot ;. (whole couplet - 2)
I do not sneak on cheek wine,
Those stitch stitches did not go away,
Ale be built right now,
So they made me feel sad.
І ruined the young
In the words of hot and non-Samovitic.
I know, what I know,
By the stitches de our go?
Prispiv:
& quot; Forget it? & quot; - to power the grass.
& quot; Forget it? & quot; - feed іz virіyu ptakh.
And the heart cannot tell, "& not; & quot;
But the heart doesn’t see tale, scho & quot; so & quot ;. (whole couplet - 2)