Ой вийду я на долину,
Подивлюся на калину,
Долина широка, калина висока,
Аж додолу гілля гнеться.
А під тією калиною
Та стояв козак з дівчиною:
Дівчинонька плаче, дрібними ридає,
Свою долю проклинає.
Ой коли б же я була знала,
Та не йшла заміж, та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки
Як маківка процвітала.
А тепер мені треба знати:
Та пізно лягти, рано встати.
Ой було в мене личко ще й чорнії брови,
Досталися гіркій долі.
Ой як піду я у садочок
Та зірву із рожі цвіточок:
"Ой цвіте мій ясний, мій цвіте прекрасний,
Який мій талан безщасний".
Oh, I'll go out to the valley
I will look at the dew
The valley is wide, the valley is tall
Down to the branch bends.
And under the same fire
And there was a Cossack with a girl:
The girl is crying, scatters,
Curses his destiny.
Oh, if only I knew
But she did not marry, but walked
At his father's house, in his mother's niece
How the dumplings flourished.
And now I need to know:
So late to fall, get up early.
Oh, I had a face and black eyebrows,
Got a bitter fate.
Oh how I go to the garden
That razor blossoms:
"Oh blossom my clear, my blossom is beautiful,
What is my talan dreadful? "