Тобі цікаво знати ,що таке кохання. Ну це коли є дві людини, і є бажання. Думок сплетіння ,однаковий сигнал вмикання, вибух серця динаміту,маніпулювання. Коли вологі долоні,від хвилювання, коли троянди пелюсток,посипанні в ванні. Фантазії зашкалюють ,сучасне існування. Займають біля тебе вільне місце,на дивані. Починаєш відмовлятись ,від шумних компаній. І у навчанні не встигаєш,пасеш задню. Фокусування направлене ,в одну особу. Воно помітне,як слово цензурне на лобі. І некеровані стають дії. В очах спалахує вічний вогонь,і тліє. Така гаряча ,як на сковороді олія, любов, вночі кохання ,як хто вміє. навстіж відчинений світ. повітря в робитих серцях. тепер в лиш снах вони марять. розворушують пам'ять. Навстіж відчинений світ. повітря в робитих серцях. тепер в лиш снах вони марять. розворушують пам'ять. А ну,ну давай і ще ну це,як ти любиш, бавити з м'ячем,чиста як,сльоза,вода. город печер ,дарує цього ми цілу годину пече. це як дурня грає , в тебе на руках тузи. і без алкоголю плететься язик. в средині море ,оркестр,музик. вранці заграє мотив ,на вухо до якого спить. І вам ніхто більш,не потрібен ,дихнути,лиш з даху. тонни мильної піни. а час спливає одночасно ,горбить спину. так не буває ,що ти нікому не потрібен.
Тебе интересно знать, что такое любовь. Ну это когда есть два человека, и есть желание. Мыслей сплетение, одинаковый сигнал включения, взрыв сердца динамита, манипулирования. Когда влажные ладони, от волнения, когда розы лепестков, посыпании в ванне. Фантазии зашкаливают, современное существование. Занимают около тебя свободное место на диване. Начинаешь отказываться, от шумных компаний. И в учебе не успеваешь, пасешь заднюю. Фокусировка направлено, в одно лицо. Оно заметно, как слово цензурное на лбу. И неуправляемые становятся действия. В глазах вспыхивает вечный огонь, и тлеет. Такая горячая, как на сковороде масло, любовь, ночью любви, как кто умеет. настежь открытый мир. воздуха в Делать сердцах. теперь в только снах они мечтают. расшевеливает память. Настежь открытый мир. воздуха в Делать сердцах. теперь в только снах они мечтают. расшевеливает память. А ну, ну давай и еще на это, как ты любишь, забавлять с мячом, чистая как, слеза, вода. город пещер, дарит этого мы целый час печет. это как дурака играет, у тебя на руках туза. и без алкоголя плетется язык. в средине море, оркестр, музыкантов. утром заиграет мотив, на ухо которому спит. И вам никто более не нужен, вздохнуть, только с крыши. тонны мыльной пены. а время идет одновременно, горбится спину. так не бывает, что ты никому не нужен.