Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть на моїй шкірі.
Щоразу, як чутиму акордеон, моє серце вертатиме до Монмартру.
Як же складно зі мною було б психіатру,
Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть по всім тілі.
Трохи нот - очі стануть змокрілі.
А повіки - ті украй обважнілі.
По катарсис не треба нам йти до театру.
У "Шекспіра" знайшли б трохи арту.
У готельнім номері - дії.
В серці ж моєму - океан ностальгії.
Ти мене пригорнеш до червоного светру
Таку мовчазну - здавалося б, мертву.
Й підборіддя тобі лоскотатимуть вії.
На постелі моїй засинатимуть мрії.
Й не поплакати зараз тобі у жилетку.
Краще б я на Сейнт Ен лишила монетку,
І пішли б до Булонського лісу дивитись, які там повії.
Та на нашій Сейнт Ен - ані центу.
Лиш чекає свого моменту
У безкінечному відчаї й меланхолії
Заблукалий кусень душі.
Аби розшукати РотОнду й місця Амелі.
Аби знову пройтися по РіволІ.
23.05.2013
(с) Марія Дачковська
These trembling creatures will dance on my skin.
Each time I hear an accordion, my heart will return to Montmartre.
How difficult it would be to me a psychiatrist
These trembling creatures will dance all over the body.
A bit of music - the eyes will become wet.
And for eyelids - those are extremely weighed.
By catharsis we do not have to go to the theater.
At Shakespeare would find a bit of art.
The hotel room has activities.
In my heart is the ocean of nostalgia.
You wrap me to a red sweater
Such silent - seemingly dead.
And your chin will tickle your eyelashes.
On my bed, dreams will fall.
And do not cry now in your waistcoat.
It would be better if I took a coin on St. Ying
And I would go to the Boulogne Forest to see what prostitutes there.
But on our St. Yen - not a cent.
Only waiting for its moment
In endless despair and melancholy
A blunder of soul.
To find the Rothond and the Amelian places.
To go back to Rivoli again.
23.05.2013
(c) Maria Dachkovska