І день мине, і два, і вік –
Чий сон я розбудила?
Хто був той дивний чоловік,
Якого ти любила?
А голос осені ламкий!
Як тиша світанкова!
Він просто був один такий,
Не схожий ні на кого.
Той голос дивний, наче дим,
Чия душа озвалась?
Він просто був такий один,
Кому я здивувалась.
Ти теж була йому одна
У щасті і в стражданні?
Була любов така чудна,
Як міфи стародавні.
Так хто ж він був – поет, чаклун,
Що вам таке зробилось,
Його ім’я на сотні лун
У просторі розбилось.
А на якому віражі
Зустрілись дві дороги?
То біла магія душі,
Тайнопис Бога.
And the day will pass, and the two, and the age -
Whose dream did I wake up?
Who was that strange man
What did you love
And the voice of autumn is fragile!
How quiet is the dawn!
He just was one such
Not like anyone.
That voice is odd, like smoke
Whose soul has called?
He just was one such
Who am I surprised?
You were the only one to him
In happiness and in suffering?
The love was so wonderful,
How myths are ancient.
So who was he - a poet, a sorcerer
What happened to you
His name is hundreds of moons
In space broke.
And at what turns
Met two roads?
That is the white magic of the soul,
The secret of God.