Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите не війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.
Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик –
як підводний човен
у морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах – як море в перископі,
І спомин той – як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.
My first first spellings in the entrenchment,
tiy sypkіy od vibuhіv stіnі,
if zhorby zorі in horoskopі
child, drive in not vіynі.
Lilia pozhezhі volcanic lava,
stood in the Siwih craters sit down.
І our passage was blasted
Shalen squall polum'ya y vod.
Bouvie bjly svit not bіliy vzhe, but chorny.
Vognenna Nich commemorates the day.
І that trench -
yak podvodny choven
in the sea dima, zhahu and vgnu.
Tse vzhe bulo ni hare, ni vvkom -
Krivaviy Svit, charred dawn!
And I wrote a little not a fragment
large letters, with z primer.
Meni b just grab in pіmurki і in clasi,
in kazki lіtat on krilla palіtur.
And I wrote vіrshі about land mines,
And I vzhe death dabbled imprinted.
About the first bile quietly not child hostile
yaki vіn slіd on the heart filled with!
Yak nevorovne virshami not say,
Chee not nimoyu zrobitsya soul?
Soul in words is the sea of periscopes,
І Spomin that - yak відсвіт на чолі…
My first first spellings in the trenches.
Vin drukuvavsya just on earth.