Lyrics Ліна Костенко - Любов Нансена

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова.
Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: "ні"

Світла мрія про Вас співає мені як сирена
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. Але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду!
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам" - це значить "Вперед"
ви залишитесь, Єво, позаду
Як до серця підступить вічний пошук у вічних снігах...

Тиждень все буде добре. Цілуватиму Ваше обличчя.
Може навіть не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але потім воно покличе.
Ви зумієте, Єво простити це і збагнуть?

Ви не станете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно

Ваші теплі долоні й мої відморожені руки
Як уста одірву од такої сумної руки!
Чи зуміємо жити - від розлуки, і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?
Ви, така молода, Ви, що любите сонце і квіти...
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все що є найсвятіше, в мені називається "Нансен"
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісне Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам" - це значить "Вперед".
А на обрії буду я.