І засміялась провесінь: — Пора! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —
усі ідуть за часом, як за плугом.
За ланом лан, за ланом лан і лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в тумані — як туман —
усі вже йдуть за часом, як за плугом.
Яка важка у вічності хода! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода —
невже і я іду вже, як за плугом?!
І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані — як туман —
і я вже йду за часом, як за плугом?..
And the laughter laughed: "It's time!" -
behind the Black Road, the Great Meadow -
I look: my great-grandfather, and pra-pro, right-of-right -
all go by time, like a plow.
At the base of the lan, behind the lan and lan
behind the Black Road, the Great Meadow,
they are already in the fog - like a fog -
All are already in time, like a plow.
What is difficult in the course of eternity! -
behind the Black Road, the Great Meadow.
Such is arbitrary, free, young -
Is it even like I'm already going for a plow ?!
And what is the star? What kind of salmon?
Beyond the Black Road, the Great Meadow.
Is it also me in the fog - like a fog -
and I'm already going for a time like a plow? ..