Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш, блакитна, як роса.
В очах засмуток темний, мов ожина.
Моя кохана, мріялось - дружина.
Лиш сон далекий видивом майне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
Я під вікно прилину повесні,
Щоб ти знялася пташкою вві сні.
Де обнімала кучері-волосся,
Де приготала те, що не збулося,
Що не воскресло в літечко сяйне.
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
У тебе смуток - в мене ревний жаль,
У тебе вечір - в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?
Хай серце серцю звісткою війне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене...
Autumn quiet skies bloom,
Where you stand, blue as dew.
In his eyes, sadness is as dark as blackberries.
My beloved, dreamed - a wife.
Only a dream is far from visible property,
At least don't forget, remember me.
I'll come under the window in the spring,
That you starred as a bird in a dream.
Where she hugged her hair,
Where did she prepare what did not come true,
What has not risen in the air is radiant.
At least don't forget, remember me.
You have sadness - I have a jealous pity,
You have evening - I have night and distance.
I stand under the window with sorrow,
Where can I go with you?
Let the heart of the heart tell the war,
At least don't forget, but remember me ...