Михайло Драй-Хмара
Вона жива і нежива
лежить у полі нерухомо.
Не зранять сонячні слова
передосінньої утоми.
Над баштанами сонні оси,
замовкли коники в стерні,
і ледве чуть, як в гущині
тече червоноките просо.
І дві копи - плече в плече -
над нею тужать злотомитрі,
а літо бабине в повітрі
комусь на смерть кошулю тче.
За магалою мріє млин,
немов проколотий метелик.
Не чути вітру з верховин:
ласкава тиша сон свій стеле.
Mikhailo Dry Hmara
Vona is alive and inanimate
to lie at the floor indiscriminately.
Do not spell sleepy words
before utomi.
Above the towers of the Sonny Axis,
conics in stern_,
і little ice, like in gushchinі
flowing chervonokite millet.
I mines - shoulder in shoulder -
touch her with zlothomiter,
and litto babin in povіtrі
Coming to death I’ll scribble the same.
For Magalu Mrіn Mlyn,
nemov pierced panicle.
Don’t miss Vitru Z Verkhovin:
Laskava tisha dream svіy stele.