Вірші Богдан-Ігор Антонич
Тюльпани два, мов ти зо мною,
на двох краях життя пустелі
даремне кличуть, лиш водою
йдуть світла золоті тунелі.
Червоне полум’я двох квітів
крізь сіру тінь, крізь сіру тишу.
Так родяться мистецтво й міти
із туги за далеким, вищим…
За кращим, більшим, за незнаним,
що підняло б над світу низом.
Два райські птахи — два тюльпани —
карає ніч за мрії безум.
Червоне полум’я двох квітів
просвітлює сіряву сутінь,
червоне полум’я тюльпанів —
цвісти, горіти, проминути.
Poems by Bogdan-Igor Antonich
Two tulips, like you are with me,
at the two edges of desert life
they call in vain, only with water
go light golden tunnels.
A red flame of two colors
through the gray shadow, through the gray silence.
That's how art and moments are born
out of longing for the far, the higher…
For the better, the bigger, the unknown,
that would lift the world below.
Two birds of paradise - two tulips -
punishes the night for dreams of madness.
A red flame of two colors
illuminates the gray dusk,
red tulip flames -
to bloom, burn, wash.