Як хороше радіти без причини,
Коли на місто сутінь опада,
І чується, як тихо, безупинно
Дзюрчить у стоки весняна вода.
І сну нема, і спокою немає,
І відчаю, і певності нема,
Тебе ж у далеч владно закликає
Напоєна надіями пітьма.
І хочеться всю землю обійняти,
І йти шукать нечуваних пригод.
О, скільки музики натхненної багато
У шумі каламутних вод!
How good to rejoice for no reason,
When the essence of the city falls,
And it sounds how quiet, uninterrupted
Spring water murmurs at the drain.
And there is no sleep, and there is no rest,
And there is no despair or certainty,
He calls on you from afar with power
Darkness full of hope.
And I want to embrace the whole earth,
And go looking for unheard of adventures.
Oh, how much music inspired a lot
In the noise of muddy waters!