Вулиця – тілами по вінця!
Ллються солодкі слова
Із кожного рота
Про любов до своєї парсуни слова.
Мружуся, очі рукою закрию,
Тоді двома!
Дарма!
Он як сіяє кожного тіла звізда!
А я – сама простота,
Я – вимираючий вид.
І мій послід на дослід візьмуть
По прошествії
Многих і многих століть.
До пізна зорі вигулював містом,
Тепер пора
Додому вертати і втому під ковдру
Сховати до ранку.
Та сну нема,
Ну як тут заснеш? –
По радіо коротко про головне:
"Сьогодні до Червоної книги України
Було занесено новий вид –
Людина звичайна."
Так, я – застаріла модель,
Вимираючий нині вид.
І мій послід на дослід візьмуть
По прошествії
Многих і многих століть.
The street is crowned with bodies!
Sweet words are pouring
From each mouth
About love for his parsuna words.
I squint, close my eyes with my hand,
Then two!
In vain!
He is like a star shining on every body!
And I am simplicity itself,
I am an endangered species.
And my manure will be taken for the experiment
After the incident
Many, many centuries.
Until late at night I walked around the city,
Now is the time
Return home and fatigue under the blanket
Hide until morning.
There is no sleep,
Well, how do you sleep here? -
On the radio briefly about the main thing:
"Today to the Red Book of Ukraine
A new species was introduced -
An ordinary person. "
Yes, I am an outdated model,
Endangered species.
And my manure will be taken for the experiment
After the incident
Many, many centuries.