Новий день, але сонця нема, та і не треба.
Новий день, білим снігом зима падає з неба.
Але чому сотню літ ми ходили сліпі,
А зараз прозріли?
Поволі до неба руки, а ноги вросли.
І поведуть заповітними дорогами світла,
Наші мрії по вітру, по зеленому світу..
Поведи себе з миром, віднайди в собі крила,
І тобі посміхнуться і Надія, і Віра..
І Любов..
Навесні полем стелиться цвіт і райдужні квіти,
Уві сні, де немає брехні, всім хочеться жити.
Але чому сотню літ ми стояли, мов кіл,
А зараз поснули, але очі дурні -
Збудити забули.
Новый день , но солнца нет, да и не надо.
Новый день , белым снегом зима падает с неба.
Но почему сотню лет мы ходили слепые ,
А сейчас прозрели ?
Медленно к небу руки , а ноги вросли .
И поведут заветными дорогами света ,
Наши мечты по ветру , по зеленому миру ..
Поведи себя с миром , найди в себе крылья
И тебе улыбнутся и Надежда , и Вера ..
И Любовь ..
Весной полем стелется цвет и радужные цветы ,
Во сне , где нет лжи , всем хочется жить.
Но почему сотню лет мы стояли , как кругов ,
А сейчас уснули , но глаза дураки -
Возбудить забыли.