Ці наскрізь гнилі люди.
Я не хочу бачити їх.
І очі ті не забути,
Що в душі народжують крик.
Я не хочу більше терпіти
Їхні погляди злі, навісні.
Я боюся, боюся я жити –
Дотягнути хоча б до весни.
Я зміню, обіцяю, зміню я
Це жахливе життя і світ.
Кривдників своїх намалюю
У барвах нових для них.
Я стулю назавжди повіки,
Щоб не бачити їхній сміх.
Не чіпали щоб душі-каліки,
Я закриюсь навіки для всіх.
Я нізащо себе не залишу.
Не піду до рук ворогів –
Лише промовлю в тишу:
«Врятуватись кожен хотів».
Я не злитимусь, ні, ніколи –
Лише тиша. Мовчанка. Мир.
Я високі зведу частоколи
Навкруг думок бунтівливих моїх.
Я відкриюсь, колись не змовчу,
Говорити примушу я
Про натуру жорстоку, вовчу,
Про навколишнє справжнє життя.
От тоді я буду сміятись
І крізь сльози співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Буду жити! Геть думи сумні!
These utterly rotten people.
I don't want to see them.
And those eyes don't forget,
What in the soul gives birth to a cry.
I don't want to endure any more
Their views are evil, overhanging.
I'm scared, I'm scared to live -
Reach at least until spring.
I will change, I promise, I will change
It's a terrible life and a world.
I will draw my wrongdoers
In colors new to them.
I've been forever forever
Not to see their laughter.
Do not touch the crippled souls,
I will close forever for all.
I will not leave myself for nothing.
I will not go into the hands of enemies -
I will only say in silence:
"Everyone wanted to be saved."
I will not merge, no, never -
Only silence. Silence. Peace.
I will raise high the stockade
Around the thoughts of my rebellious.
I will open up when I don't stay silent
I will make you speak
About the nature of cruelty, wolf,
About the surrounding real life.
That's when I'll laugh
And through tears sing songs.
No hope yet.
I will live! Wow, sad thoughts!