Добрий день!
Добрий день шановні пані та панове,
Зараз я розкажу вам дещо нове.
Про те, як я вчуся, про те, як гуляю,
Іншим людям жити заважаю.
Допомагаю старшим і молодшим за себе,
Кожному, хто відчуває в мені потребу.
Отож сядьте зручно і слухайте мене,
І тоді біда вас точно не мине.
Одного разу прийшов я в ліцей,
Повчитись, повеселитись, провідати людей.
І тільки я пройшов мимо дверей,
Як чую ,хтось з заді кричить мені: “Гей!”
Добрий день, Надія Павлівно!
Напевне щось я роблю неправильно?
Отож бо, ти прийшов без ділового!
За два роки можна навчити й малого.
Я вибачаюсь... Я більше не буду...
Я думав... Я не знав... Я більше не забуду.
Буду добре вчитись, на дівчат не дивитись,
Ні з ким не сваритись, з ворогами миритись.
Чесно кажу, я вам не брешу!
Без піджака сюди я більше не зайду!
Прикольно! Пронесло, іду я далі,
“Цьомки-бомки” в актовому залі:
“Привіт Леся! Привіт Галя!
Привіт Ліда! Привіт Наталя!”
Всіх побачив, зі всіма привітався,
І тут дзвіночок про себе нагадався.
Всі неквапливо ідуть на урок,
І вхід в ліцей закрили на замок.
До речі хтось знає, що в нас за пара?
Що!? Економіка!? За що така кара?
Будуть питати!? Я ж нічого не знаю!
Розкажіть мені щось, я вас благаю!
Добрий день, Роман Ярославович!
Як справи, настрій? Прекрасний! Чудово!
Фронтальне опитування!? Халепа! Знову
Прийдеться сидіти цілий день вдома.
Сидимо, втикаєм, на вирок чекаєм,
Всі все добре прекрасно знаєм.
І тут нарешті продзвенів дзвінок,
Яке щастя, закінчився урок!
А що в нас дальше? Історія-я-я!
Я піду в їдальню, наїмся згоря-я
Як так можна, це ж просто знущання!
Ні, не знущання, а просто навчання.
З вечора до рання, тільки навчання,
А після ліцею зразу ж кохання.
Ой, що це я? Я зовсім не про те!
Навчання для мене саме головне!
Історичний диктант на нас всіх чекає.
Капець всім тим, хто нічого не знає!
Всі, всі вчать, конспекти читають,
Але всеодно нічого не запам’ятають.
А я тільки ходжу і заважаю всім,
Зараз прийде вчитель, ось до речі він.
Степан Богданович, добрий день!
Який чудовий ранок! Дзень-дзень-дзелень!,
І навіщо я приперся сьогодні в ліцей,
Спав би зараз вдома і не нервував людей.
Як так можна, ні я б не зміг!
Через два, три дні я б сюди прибіг.
Біг, біг, не біг, а летів.
Мені здається я все розповів.
Тільки що, ви прослухали про те,
Як наш ліцей живе і цвіте.
З вами були Влад і Руслан,
Щастя і здоров’я бажаємо всім вам!
Good day!
Hello dear ladies and gentlemen,
Now I will tell you something new.
About how I study, about how I walk,
I interfere with other people's lives.
I help seniors and juniors,
Everyone who needs me.
So sit back and listen to me,
And then the trouble will not pass you by.
One day I came to the lyceum,
Learn, have fun, visit people.
And as soon as I walked past the door,
I hear someone from behind shouting at me, "Hey!"
Good afternoon, Nadiya Pavlivna!
Surely I'm doing something wrong?
So, you came without a business!
In two years you can teach a child.
I'm sorry ... I won't ...
I thought ... I didn't know ... I won't forget anymore.
I will study well, not to look at girls,
Do not quarrel with anyone, put up with enemies.
Honestly, I'm not lying to you!
I will not come here without a jacket!
Cool! Carried, I go on,
"Tsomki-bomki" in the assembly hall:
“Hello Lesya! Hello Galya!
Hello Lida! Hello Natalia! ”
I saw everyone, greeted everyone,
And then the bell reminded me of myself.
Everyone goes to class slowly,
And the entrance to the lyceum was locked.
By the way, does anyone know what kind of couple we have?
What!? Economy!? Why such a punishment?
Will ask !? I don't know anything!
Tell me something, I beg you!
Good afternoon, Roman Yaroslavovich!
How are you, mood? Beautiful! Perfectly!
Frontal poll!? Trouble! Again
You will have to sit at home all day.
We sit, we stick, we wait for a sentence,
We all know everything well.
And then finally the bell rang,
What happiness, the lesson is over!
And what's next for us? Story-I-I!
I'll go to the dining room, I'll eat from above
As it is possible, it's just bullying!
No, not bullying, just training.
From evening to morning, only training,
And after high school immediately love.
Oh, what am I? I'm not about that at all!
Learning is the most important thing for me!
Historical dictation awaits us all.
Cape to all those who know nothing!
Everyone, everyone teaches, abstracts read,
But they still don't remember anything.
And I just go and disturb everyone,
Now the teacher will come, by the way.
Stepan Bogdanovich, good afternoon!
What a wonderful morning! Day-day-divisions !,
And why did I get stuck in high school today,
I would sleep at home now and not make people nervous.
As it is possible, neither I could not!
In two or three days I would run here.
Run, run, not run, but flew.
I think I told everything.
You just heard about
How our lyceum lives and flourishes.
Vlad and Ruslan were with you,
We wish you all happiness and health!