озера моїх думок набрали повні води
і відзеркалюють контури твоєї вродии
а вище - тільки небо після двох дощів
як дивно те. що в тебе вистчає слів
після двох дощів
тобі відрили очі і сказали "Вільний!
ти бачиш те, що хочеш
тож дивись спокійно"
пройшло не так багато тільки два дощі
так скоро відлітати а ти все мовчиш
вже й перестало
вже й думки стали чистими
ми все забрали
лишились тільки ми
дерева твоїх думок
насиченії крони
все шепчуть нам про довзоли і заборони
як хоеш - слухай, як не хочеш - прощавай
слова забуті по поличками розкладай
і поки зорі блідно світять нам у небі
то ми на ніч розчинмось у цій потребі
а коли сонце зійде стане нам світліш
якщо є що сказати то давай скоріш
the lakes of my thoughts were full of water
and reflect the contours of your beauty
and above only the sky after two rains
how strange then. that you have enough words
after two rains
they opened their eyes and said, "Free!
you see what you want
so look calm "
it wasn't so much just two rains
so fly away and you're silent
already stopped
already the thoughts were clear
we took everything away
only we remained
tree of your thoughts
saturation of the crown
they all whisper to us about the drawbacks and the bans
how you want - listen, how you don't want - goodbye
spread the words on the shelves
and until dawns pale in the sky
then at night we will be dissolved in this need
and when the sun goes down it will become brighter for us
if there is something to say then come on soon