Колискова ностальгiйна
А на Торонто сивий сніг лягає знов, 
А я бажаю провесни негайно, 
Чомусь душа моя болить - відтанула, 
Сьогодні мушу за пісні покаятись.
Ота життєва течія бідуюча, 
Де шлях мій був не від троянд хвилюючий, 
Надія, віра та й жінки - усе не те, 
По над Торонто сивий сніг мете.
Припев : 
От же горілки, друже наливай, 
Та ще Пегаса з музами поклич, 
І хуртовина нам нехай співає колискову в ніч, 
Як за кордон думки на провесні, 
Литять злодійці долі навпаки, 
Нехай розтануть у хмільному сні роки.
А що робити, як потратив рідну кров, 
За Ніагару як не вибачить Дніпро, 
На чужині не вистачає нот і слів, 
Кому ж потрібні будуть ті пісні.                        
                      
                      
					  						  Колыбельная ностальгiйна
А на Торонто седой снег ложится снова,
А я хочу ранней немедленно,
Почему душа моя болит - оттаяла,
Сегодня должен за песни покаяться.
Эта жизненная течение бедствующим,
Где путь мой был не роз волнующий,
Надежда, вера и женщины - все не то,
По над Торонто седой снег метет.
Припев:
Вот же водки, друг наливай,
И еще Пегаса с музами позови,
И метель нам пусть поет колыбельную в ночь,
Как за границу мысли на ранней,
Литять воровке судьбы наоборот,
Пусть растают в хмельном сне года.
А что делать, как потратил родную кровь,
По Ниагару как простит Днепр,
На чужбине не хватает нот и слов,
Кому же нужны будут те песни.