Колискова ностальгiйна
А на Торонто сивий сніг лягає знов,
А я бажаю провесни негайно,
Чомусь душа моя болить - відтанула,
Сьогодні мушу за пісні покаятись.
Ота життєва течія бідуюча,
Де шлях мій був не від троянд хвилюючий,
Надія, віра та й жінки - усе не те,
По над Торонто сивий сніг мете.
Припев :
От же горілки, друже наливай,
Та ще Пегаса з музами поклич,
І хуртовина нам нехай співає колискову в ніч,
Як за кордон думки на провесні,
Литять злодійці долі навпаки,
Нехай розтануть у хмільному сні роки.
А що робити, як потратив рідну кров,
За Ніагару як не вибачить Дніпро,
На чужині не вистачає нот і слів,
Кому ж потрібні будуть ті пісні.
Колыбельная ностальгiйна
А на Торонто седой снег ложится снова,
А я хочу ранней немедленно,
Почему душа моя болит - оттаяла,
Сегодня должен за песни покаяться.
Эта жизненная течение бедствующим,
Где путь мой был не роз волнующий,
Надежда, вера и женщины - все не то,
По над Торонто седой снег метет.
Припев:
Вот же водки, друг наливай,
И еще Пегаса с музами позови,
И метель нам пусть поет колыбельную в ночь,
Как за границу мысли на ранней,
Литять воровке судьбы наоборот,
Пусть растают в хмельном сне года.
А что делать, как потратил родную кровь,
По Ниагару как простит Днепр,
На чужбине не хватает нот и слов,
Кому же нужны будут те песни.