Спить ставок, не колишуться віти, Вітерець в верболозах заснув... Десь заграла плакуча гітара, Там дівчина стрічала весну. Десь поїхав мій милий далеко, Так далеко від мого села. І не скаже той місяць з-за хмари, Що у нього кохана була. "Де ти їдеш - мене покидаєш, Залишаєш над ставом одну, І ніколи мене не згадаєш, А з другою зустрінеш весну." "Ой не плач, не журися, дівчино, Ой не плач, не сумуй, не ридай, Через рік, як цвістиме калина, В тихій вечір мене зустрічай". Ось прийшла довгождана хвилина, І прийшла довгождана пора. І дівчина прийшла до калини, А милого нема, та й нема. Ой нема, ой нема, тай не буде, Бо така вже дівоча судьба... Треба знати, як хлопців кохати І як вірити в їхні слова.
Sleeping in the pond, the whistles do not erupt, Wind in the shells fell asleep ... Somewhere the weeping guitar played, There the girl cried the spring. Somewhere went my dear far, So far from my village. And he will not say that month because of the clouds that he was loved. "Where are you going - leaving me, Leaving the pond one, And never mind me, And the spring will meet the second." "Oh, do not cry, do not worry, girl, Oh, do not cry, do not miss, do not sigh, A year later, like a flowering mound, In a quiet evening, meet me." Here was the long-awaited moment, And the long-awaited time came. And the girl came to the crayfish, But there is no dear, and she is not. Oh no, oh no, she will not be, Because this is the girl's fate ... We need to know how to love the guys And how to believe in their words.