1. Gdy nad nami niebo płacze, mokną twoje złote włosy,
piękne jest spotkanie nasze, jak listonosz gdzieś unosi.
Nad górami słońce świeci, srebrny księżyc za górami,
jedno z drugim się przegania, a my się kochamy.
Żono moja, serce moje, nie ma takich jak my dwoje
bo ja kocham oczy twoje do szaleństwa, do wieczora...
Żono moja, serce moje, nie ma takich jak my dwoje
bo ja kocham oczy twoje do szaleństwa, do wieczora...
Żono moja..
2. Nie ma takich jak my dwoje, nasza miłość się nie chwali.
Nawet niebo się nie boi, nic nas przecież nie oddali.
Nad górami słonce świeci, srebrny księżyc za górami, jedno z drugim się przegania,
a my się kochamy.
Żono moja, serce moje, nie ma takich jak my dwoje
Bo ja kocham oczy twoje do szaleństwa, do wieczora...
Żono moja, serce moje, nie ma takich jak my dwoje
Bo ja kocham oczy twoje do szaleństwa, do wieczora...
Żono moja, serce moje, nie ma takich jak my dwoje
Bo ja kocham oczy twoje do szaleństwa, do wieczora...
Żono moja, serce moje, nie ma takich jak my dwoje
Bo ja kocham oczy twoje do szaleństwa, do wieczora...
Żono moja....
Як над нами небо плаче,
Мокнуть твої русі коси,
Перший лист побачень наших,
Вітер тихо вдаль відносить.
Над горами сонце ясне,
Срібний місяць за горами,
А кохання в нас з тобою
Та поміж зірками.
Приспів:
Жоно моя, серце моє,
Нема таких, як ми двоє.
Я кохаю твої очі
До шаленства, до півночі...
Жоно моя, серце моє,
Нема таких як ми двоє
Я кохаю твої очі
До шаленства, до півночі...
Жоно моя...
Нема таких, як ми двоє,
Нас любов оберігає,
Хоч дощами небо плаче,
Нас воно не розлучає.
Небо зоряне над нами
Срібний місяць за горами
І кохання в нас з тобою
Та поміж зірками.
1. Когда над нами плачет небо, намокают твои золотые волосы,
Наша встреча прекрасна, когда ее куда-то уносит почтальон.
Солнце светит над горами, серебряная луна за горами,
один из них прогоняет другого, и мы любим друг друга.
Моя жена, мое сердце, нет никого лучше нас двоих.
ведь я безумно люблю твои глаза, до вечера...
Моя жена, мое сердце, нет никого лучше нас двоих.
ведь я безумно люблю твои глаза, до вечера...
Моя жена..
2. Нет таких людей, как мы двое, наша любовь не хвалится.
Даже небо не боится, нас ничто не заберет.
Солнце светит над горами, серебряная луна за горами, одно другое прогоняет,
и мы любим друг друга.
Моя жена, мое сердце, нет никого лучше нас двоих.
Потому что я безумно люблю твои глаза, до вечера...
Моя жена, мое сердце, нет никого лучше нас двоих.
Потому что я безумно люблю твои глаза, до вечера...
Моя жена, мое сердце, нет никого лучше нас двоих.
Потому что я безумно люблю твои глаза, до вечера...
Моя жена, мое сердце, нет никого лучше нас двоих.
Потому что я безумно люблю твои глаза, до вечера...
Моя жена....
Когда мы плачем над нами,
Мокнуть твои руси коси,
Первый список побачень наших,
Вітер тихо вдал себя носить.
Над горами солнце яркое,
Срібний місяць за горами,
Кохання в нас с тобой
Та поміж зірками.
Приспов:
Жоно моя, серце моє,
Нет такой вещи, как моя.
Я кохаю твоё очи
До безумия, до пивночи...
Жоно моя, серце моє,
Нет такого понятия, как я, двое
Я кохаю твоё очи
До безумия, до пивночи...
Жоно моя...
Нет такого, как я, двоє,
Нас или оберигає,
Хоч дощами небо плаче,
Пожалуйста, не расставайтесь.
Небо зоряне над нами
Срібний місяць за горами
І кохання в нас с тобою
Та поміж зірками.