Переосмислення вічності завжди в серцях
знаходить пристанок.
Навіть, коли ти самотньо ступаєш на край.
Тільки останній, пробуджений півнями
твій невиспаний ранок
мовить тобі: "Чекай".
Знову, натрапивши на ще не випитий чай
тобою сьогодні,
я повертаюсь у дійсність, а дійсність сумна:
адже захмарене небо, і сонця нема,
лиш душа іще прагне мелодій –
... обірвалась струна.
Приспів:
А я піду
шукати сонце на свою біду...
А як знайду,
тебе з собою, мила, заберу.
Люди ідуть попри нас. Люди – інші,
а ми з тобою тим часом
прагнемо бути удвох і ділити на двох усе
навіть, коли буде боляче, або якщо
повернеться із темряви раптом
недоятрений щем –
будемо вірити в сонце, чекати дощів,
збирати у жмені
вітер полів і жарини розпечених зір.
Я повернуся тоді, як розтоплю льоди
і ти знову захочеш до мене.
Захотівши – повір.
Приспів
Re-thinking eternity is always in the hearts
finds the pier
Even when you're lonely on the edge.
Only last awakened cock
your unhealthy morning
tells you: "Wait".
Again, having come across tea not yet drunk
you today
I'm returning to reality, and reality is sad:
because the sky is sky-high and there is no sun
but the soul still aspires to melodies -
... the string was broken.
Chorus:
And I'll go
look for the sun for your misfortune ...
And if I find it
take you with you, sweet, take it.
People go with us. People are others
and we are with you in the meantime
We strive to be together and divide into two
even when it hurts, or if
will turn from the darkness suddenly
unthinkable sham -
we will believe in the sun, wait for the rain,
collect in a handful
wind fields and grates of hot eyes.
I'll come back when I melt the ice
and you will want me again.
Wanting - believe me.
Chorus