Все розтало на очах
Я здіймаю білий прапор, сором здавлює мой слова
Усе тоді було на справді, усе але не я!
Усе що сказано посіченно на дрібний камінь
і не дізнаешся з якого джерела вода
життя розтерли у долонях, а вічність це лише слова
як прикро відчувати,що час минув, а зним і я
І обернувшись, я побачив
Як зникає усе, що значило
І слова, тобі призначені
Навіки втрачені
Тоді усе було насправді і нас здіймали до небес
Здавалось все під силу і не можливо було впасти
Бо не неіснувало ніяких меж
Тоді усе було на справді, але розтало на очах!
Усе розтало на очах залившиш хіба що спогады
Але чому вони в кожного свої
і в жодному із них нічого від істин
вітер у руках
відтепер усе і назавжди
слова тобі призначені
розтали
не встигши доторкнутися до землі
Але спогади в кожного свої
і в жодному із них нічого від істин
усе назавжди
усе назавжди
сміливість мати і піти
кожен з нас далеко від істин
Все растаяло на глазах
Я поднимаю белый флаг, стыд сдавливает мой слова
Все тогда было на самом деле, все но не я!
Все что сказано иссечение на мелкий камень
и не узнаешь из какого источника вода
жизни растерли в ладонях, а вечность это только слова
как обидно чувствовать, что время прошло, а с ним и я
И обернувшись, я увидел
Как исчезает все, что значило
И слова, тебе предназначены
навеки утраченные
Тогда все было на самом деле и нас поднимали до небес
Казалось все под силу и невозможно было упасть
Потому что существовало никаких границ
Тогда все было на самом деле, но растаяло на глазах!
Все растаяло на глазах залив разве что спогады
Но почему они у каждого свои
и в одном из них ничего от истин
ветер в руках
отныне все и навсегда
слова тебе предназначены
растаяли
не успев прикоснуться к земле
Но воспоминания у каждого свои
и в одном из них ничего от истин
все навсегда
все навсегда
смелость иметь и уйти
каждый из нас далеко от истины