Lyrics Жданкін Василь - Билина про Кременець
Views
41
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Жданкін Василь - Билина про Кременець, and also a translation of a song with a video or clip.
Та не всі ті орли, тай під небом закричали,
То не коні заіржали, не зелені мурав'ї,
То заграла княжа ватра у срібнії сурми
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.
Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
Бо було тих бусурманів більше, як піску морського.
І ступило враже військо тай до города Крем'янця,
Та й забили тужно дзвони у святих церквах Христових.
Ротаї й ротні люди виходили всі на гору,
У муровану фортецю за Траяна будовану.
Ще зоря не заіграла на злоті церковні бані,
Ще туман не розвівався першим вітром легковільним,
Ще малі, великі пташки солодко в гніздах дрімали,
Як подерлася на стіни зграя люта, бурундая.
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь,
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь.
Засурмили грізно сурми, дико заіржали коні,
Заіскрилося залізо, засвистіли гострі стріли,
Полилася кров гаряча і гора укрилась трупом.
А у небі закружляли зграї чорні гайвороння,
Так три днини і три ночі клекотіла люта січа,
Не один завзятий русич смерть знайшов на полі брання.
Та, як мур стояли руські, уповаючи на Бога,
І ординці відступали, лютувалися незмірно.
На четверту ніч по січі Ангел Божий об'явився
І сказав провідцю війська: "Брати воду із криниці,
І щоб кониця ординська не знайшла дороги в гору,
З Божого благословення поливать водою схили.
А на ранок, на світанні Бог послав на землю стужу,
І низькі степові коні ледь діставшись до слизького,
Падали з верхівцями і котилися додолу
На велику радість руську.
Так молитвою до Бога врятувалася твердиня,
Стали на коліна люди, славу Господу воздавши
І розвіялась по світі сила грізного Батия.
Слава Божа помножилась і утвердилась в людях...
То не коні заіржали, не зелені мурав'ї,
То заграла княжа ватра у срібнії сурми
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.
Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
Бо було тих бусурманів більше, як піску морського.
І ступило враже військо тай до города Крем'янця,
Та й забили тужно дзвони у святих церквах Христових.
Ротаї й ротні люди виходили всі на гору,
У муровану фортецю за Траяна будовану.
Ще зоря не заіграла на злоті церковні бані,
Ще туман не розвівався першим вітром легковільним,
Ще малі, великі пташки солодко в гніздах дрімали,
Як подерлася на стіни зграя люта, бурундая.
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь,
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь.
Засурмили грізно сурми, дико заіржали коні,
Заіскрилося залізо, засвистіли гострі стріли,
Полилася кров гаряча і гора укрилась трупом.
А у небі закружляли зграї чорні гайвороння,
Так три днини і три ночі клекотіла люта січа,
Не один завзятий русич смерть знайшов на полі брання.
Та, як мур стояли руські, уповаючи на Бога,
І ординці відступали, лютувалися незмірно.
На четверту ніч по січі Ангел Божий об'явився
І сказав провідцю війська: "Брати воду із криниці,
І щоб кониця ординська не знайшла дороги в гору,
З Божого благословення поливать водою схили.
А на ранок, на світанні Бог послав на землю стужу,
І низькі степові коні ледь діставшись до слизького,
Падали з верхівцями і котилися додолу
На велику радість руську.
Так молитвою до Бога врятувалася твердиня,
Стали на коліна люди, славу Господу воздавши
І розвіялась по світі сила грізного Батия.
Слава Божа помножилась і утвердилась в людях...
Но не все орлы, да под небом закричали,
Это не лошади заржали, не зеленые Муравьи,
То заиграла княжеская костер в срибнии трубы
И о войске Ворожея, о орду Батыеву.
Ой раздался плач и по всей земле Волынской,
Расстелился дым едкий по пустошах, по оврагам.
И некому с войском на рать стать с ордой,
Потому что было тех басурман больше, чем песка морского.
И ступило враг войско тай в город Кременца,
И убили угрюмо колокола святых церквах Христовых.
Рота и ротные люди выходили все на гору,
В каменную крепость с Траяна построенный.
Еще заря НЕ заиграла на злотые церковные купола,
Еще тумана не развевался первым ветром легковильним,
Еще малые, большие птицы сладко в гнездах дремали,
Как порвалась на стены стая злая, Бурундая.
Вставай всякий честный стену, защищать святую Русь,
Вставай всякий честный стену, защищать святую Русь.
Затрубили грозно трубы, дико заржали лошади,
Заискрилось железо, засвистели острые стрелы,
Полилась кровь горячая и гора укрылась трупом.
А в небе закружились стаи черные вороны,
Так три погоду и три ночи клокотала лютая сеча,
Не один упорный рус смерть нашел на поле бранные.
Но, как стена стояли русские, уповая на Бога,
И ордынцы отступали, лютувалися неизмеримо.
Четвертого ночь по сечи Ангел Божий явился
И сказал Предводитель войска: "Брать воду из колодца,
И чтобы Конице ордынская не нашла дороги в гору,
С Божьего благословения поливать водой склоны.
А на утро, на рассвете Бог послал на землю стужу,
И низкие степные лошади едва добравшись до скользкого,
Падали с всадниками и катились вниз
К большой радости русскую.
Так молитвой к Богу спаслась крепость,
Стали на колени люди, славу Господу воздав
И развеялась по миру сила грозного Батыя.
Слава Божья умножилась и утвердилась в людях ...
Это не лошади заржали, не зеленые Муравьи,
То заиграла княжеская костер в срибнии трубы
И о войске Ворожея, о орду Батыеву.
Ой раздался плач и по всей земле Волынской,
Расстелился дым едкий по пустошах, по оврагам.
И некому с войском на рать стать с ордой,
Потому что было тех басурман больше, чем песка морского.
И ступило враг войско тай в город Кременца,
И убили угрюмо колокола святых церквах Христовых.
Рота и ротные люди выходили все на гору,
В каменную крепость с Траяна построенный.
Еще заря НЕ заиграла на злотые церковные купола,
Еще тумана не развевался первым ветром легковильним,
Еще малые, большие птицы сладко в гнездах дремали,
Как порвалась на стены стая злая, Бурундая.
Вставай всякий честный стену, защищать святую Русь,
Вставай всякий честный стену, защищать святую Русь.
Затрубили грозно трубы, дико заржали лошади,
Заискрилось железо, засвистели острые стрелы,
Полилась кровь горячая и гора укрылась трупом.
А в небе закружились стаи черные вороны,
Так три погоду и три ночи клокотала лютая сеча,
Не один упорный рус смерть нашел на поле бранные.
Но, как стена стояли русские, уповая на Бога,
И ордынцы отступали, лютувалися неизмеримо.
Четвертого ночь по сечи Ангел Божий явился
И сказал Предводитель войска: "Брать воду из колодца,
И чтобы Конице ордынская не нашла дороги в гору,
С Божьего благословения поливать водой склоны.
А на утро, на рассвете Бог послал на землю стужу,
И низкие степные лошади едва добравшись до скользкого,
Падали с всадниками и катились вниз
К большой радости русскую.
Так молитвой к Богу спаслась крепость,
Стали на колени люди, славу Господу воздав
И развеялась по миру сила грозного Батыя.
Слава Божья умножилась и утвердилась в людях ...