Ніяк себе я не знайду,на глибину знову іду
і почуваюся пустим, мов вітер у вікні моїм
для когось дивний і чудний
для когось занадто простий
дивлюсь у завтра ніби в дим
туману сірого постіль
Не хочеш так не слухай це
моя душа весь світ несе
кричить і плаче їде дах
кудись несеться але впав
і холодно бо знаю я
що навколо ілюзія
не хочете відкрить очей
своїх затьмарених очей
ПР:Не дзвони і не пиши
мені більш це... не треба
до весни там якось сам
вже не раз так... без тебе
I will not find myself in any way, I am going to the depths again
and I feel empty, like the wind in my window
for someone strange and wonderful
too simple for someone
I look into tomorrow as if in smoke
fog gray bed
If you don't want to, don't listen to it
my soul carries the whole world
screams and cries rides the roof
rushes somewhere but fell
and cold because I know
that around the illusion
do not want to open your eyes
his darkened eyes
PR: Do not call or write
I don't need it anymore ... I don't need it
until the spring there somehow himself
more than once so ... without you