Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,—
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Сонце гріє, вітер віє
Червону калину
Згадай лихо, та й байдуже...
Минулось... пропало...
Згадай добре,— серце в'яне:
Чому не осталось?
Отож гляну та згадаю:
Було, як смеркає,
Защебече на калині —
Ніхто не минає.
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,—
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Сонце гріє, вітер віє
Червону калину
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою,—
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує,— тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
The sun is warm, the wind blows
From the field to the valley
I ditch with a willow over water
Red kalina;
On a creeping lonely
Nodule rocks, -
And where's the nightingale?
Do not ask, do not know.
The sun is warm, the wind blows
Red Kalina
Remember the devil, and do not care ...
Passed ... gone ...
Remember well - heart is dying:
Why not left?
So I look and remember:
It was like dying
Zaschebeche on Kalina -
No one goes away.
The sun is warm, the wind blows
From the field to the valley
I ditch with a willow over water
Red kalina;
On a creeping lonely
Nodule rocks, -
And where's the nightingale?
Do not ask, do not know.
The sun is warm, the wind blows
Red Kalina
Where is your education?
Driven for yourself -
Everything is left, everything is sad
How the ruins of Troy.
Everything is sad - only glory
Sun shed.
Do not die kobzar, forever
He was greeted.